21 Вер
Без категорії

Сесія №11. Освітня сесія. Публічне звітування молодіжного центру

Додаток 20

Приклади звітів

Формі звітів

1.   Зразок звіту-документу (описовий звіт)

2.   Документ електронний з фото і графікою

3.   Звіт-електронна книга (можна гортати електронні стоірінки)

4.   Звіт-пост

5.   Інтерактивній звіт (звіт подається в форматі лендінговоі сторінки, кожне покликання інтерактивне і веде на опис події, в звіт вбудовані відео)

6.   Відеозвіт

Структура звіту

1.   Звернення від директора/засновника/публічної особи (не обов’язково)

2.   Зміст

3.   Місія. Команда

4.   Інфографіка з кількісними показниками

5.   Фінансовий звіт (залучення/витрати)

6.   Опис основних програм / досягнення по програмах з якісними  та кількісними показниками

7.   Партнери

8.   Плани

9.   Як взяти участь

Більш детально ще одну точку зору на звіти можна прочитати у книзі

https://www.prostir.ua/wp-content/uploads/2016/02/%D0%9F%D0%BE%D1%80%D0%B0%D0%B4%D0%B8-%D0%B4%D0%BB%D1%8F-%D0%BF%D0%BE%D1%87%D0%B0%D1%82%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%86%D1%96%D0%B2-%D0%9E%D0%93%D0%A1.pdf

21 Вер
Без категорії

Сесія №10. Презентаційна сесія: Комунікації молодіжного центру

Додаток 19

Рекомендації по темі

Ключова навичка і перевага спеціаліста з комунікацій, на думку авторів, це надивленість. Під ним розуміється досвід людини, який вона отримує, читаючи, дивлячись, спостерігаючи за суміжними з її діяльністю процесами. SMM-ник має читати десятки крутих сторінок в соціальних медіа, маркетолог повинен аналізувати рекламні кампанії інших бізнесів та організацій, бізнесмен має дивитися на інших успішних бізнесменів, аби брати для себе найкращі практики.

З огляду на це радимо знайти кілька десятків сторінок цікавих блогерів, тексти яких ви читаєте, не відриваючись від екрану, підписатися на них, а ще краще –– поставити «зірочку» у соціальній мережі, аби бачити ці повідомлення першими. В результаті і у вас буде формуватися бачення, яким чином варто виконувати свою роботу.

Кілька прикладів сторінок молодіжних центрів, за якими варто слідкувати:

https://www.instagram.com/allukryouthcenter/

https://www.instagram.com/kvadrat.vn.ua/

https://www.instagram.com/youth.center.volyn/

https://www.instagram.com/lviv_regional_youth_center/

https://www.instagram.com/mrc.ck.ua/

21 Вер
Без категорії

Сесія №9. Освітня сесія: індикатори ефективності роботи молодіжного центру

Додаток 18

Індикатори успішності

Зверніть увагу на приклад встановлених індикаторів для однієї з програм уявного молодіжного центру. Показники можуть встановлюватися як загалом для центру (відвідуваність, зміни у ставленні людей тощо), так і для кожної з програм. Останній підхід більш раціональний, оскільки дозволяє відслідкувати зміни по кожному з напрямків роботи центру.

21 Вер
Без категорії

Сесія №8. Майстерка: Ефективний дизайн молодіжного центру

Додаток 16

Необхідні матеріали для майстерки

Дані подано з розрахунку на 1 команду, яка працює з 1 кейсом (“будує один центр”):

  • фломастери (10 кольорів) – 1 упаковка;
  • пластилін (6-8 кольорів) – 1 упаковка;
  • клей – 1 шт;
  • ножиці – 1 шт;
  • стікери (4 кольори) – 1 упаковка;
  • скотч прозорий тонкий – 1 шт;
  • маркери – 4 шт;
  • зубочистки – 1 упаковка (або сірники);
  • трубочки (10-20 шт) – 1 упаковка;
  • кольоровий папір А4 (4-5 кольорів) – 20 аркушів.

Додатково для всіх груп рекомендуємо додати:

  • скріпки – 1 упаковка;
  • кнопки кольорові – 1 упаковка;
  • будь-що інше, що можна використати для дизайну.

Для кожної команди слід підготувати картонну коробку (можна купити на Новій пошті).

Кейс 1 (кімната 80м2)  

Кейс 2 (кімната 120м2)

Кейс 3 (кімната 60м2)

Кейс 4 (кімната 210м2)

Додаток 17

Кейси для побудови своїх молодіжних центрів для 4х команд

КЕЙС 1. Умовно великий міський молодіжний центр.

Вас наймають облаштувати молодіжний центр у селі з населенням 500 осіб. Молоді люди переважно залишають селище і йдуть навчатися у більші міста. Інтереси молоді: спортивні, культурні заходи, освітні проєкти. В населеному пункті є значний негативний рівень вживання молоддю алкоголю, існують проблеми із зайнятістю.

Центр має 80 м2 і є однією суцільною кімнатою. Туалет надворі. Вам не дозволили робити жодні додаткові стіни чи перегородки. Центр знаходиться у частині клубу та має спільний вхід. Керівництво села чекає ваш запит на облаштування та матеріально-технічне забезпечення центру. Бюджет необмежений. Вашу попередню програму, яку ви розробили на попередніх сесіях, затвердили і відповідно готові фінансувати умови, щоб вона реалізовувалась у даному центрі.


КЕЙС 2. Умовно лісовий молодіжний центр

У вас замовлення на облаштування молодіжного центру Лісництва Тячівського району. У горах лісництво мало будиночок для своїх заходів і вирішило залучати молодь до співпраці щодо збереження лісу та природного потенціалу Карпат.

У вас у розпорядженні 120м2 із хостелом на 1,5 поверсі. Центр має три майже однакові за розміром кімнати і ви не маєте можливості їх рухати.

Центр знаходиться відносно далеко від міста та має ще підсобних приміщень на території. Бюджет орієнтовно 500 000 грн на ремонт та облаштування технікою.

Лісництво має лише запит до вас – надихнути молодь України для збереження та поваги до лісів і природи.

КЕЙС 3. Умовно молодіжний центр у селищі

Населення міста – 50 000 осіб. Про молодіжні центри в місті ніхто не чув. Молодь виходить у місто виключно на День молоді та День незалежності. Місцеві музиканти час від часу грають музику на вулиці, заробляючи собі на життя. Більшість людей проводить час на подвір’ях, не займаючись ні спортом, ні творчими справами. 

В місті існує молодіжний центр, який проводить в середньому 1-2 події на місяць, участь у яких беруть близько 30 осіб.

Даний центр знаходиться на першому поверсі житлового будинку (1 кімната площею 60 м2  та санвузол і невеличкий коридор площею 4 м2) і жителі двору цілком спокійно ставляться до його існування у такому ритмі: мало заходів, мало відвідувачів.

Мерія міста виділила кошти на перезапуск та облаштування центру, щоб створити комфортні умови для перебування молоді.

КЕЙС 4. Умовно міський молодіжний центр локального рівняВи маєте подати пропозицію облаштування молодіжного центру в обласному центрі (населення більше 150 000 осіб). В місті є ще 2 центри, про них дуже мало інформації – оскільки вони працюють із християнською молоддю і роблять великі концерти. У вашому розпорядженні 3 поверхи, 210 м2 простору. Вам дозволено переносити стіни та робити будь-які перегородки чи відгородження. Штат центру уже затвердили у кількості 9 осіб. За запитом міської влади центр має займатися волонтерством і зайнятістю молоді. Бюджет необмежений.

21 Вер
Без категорії

Сесія №7. Освітня сесія: Які ресурси потрібні МЦ та як їх знайти?

Додаток 15

Рекомендована додаткова література

Короткий алгоритм написання грантової заявки https://drive.google.com/file/d/1sMfllU_GwFq_Tw2U8cZ7iS6qhLsL4r0e/view –

Посібник з волонтерського менеджменту від Червоного Хресту (російською мовою) http://bmu-rcn.narod.ru/AboutBMU/Resources/BMUbooks/VolontManagBRC.pdf

21 Вер
Без категорії

Сесія №6. Освітня сесія: Форми організації роботи з молоддю

Додаток 13

Класифікація форм роботи з молоддю

Критерії

  • кількість учасників – індивідуальні форми, мікрогрупові, групові, масові;
  • місце проведення – приміщення: молодіжний центр, молодіжний простір, інше приміщення (домівка, бібліотека, спортивний зал); поза основним приміщенням: екскурсія, домашня самостійна робота;
  • режим проведення – онлайн (синхронне, асинхронне), змішане, офлайн
  • тривалість – кількагодинне, кількаденне, багатоденне
  • дидактична мета – теоретичне навчання: лекція, презентація, конференція;

змішане навчання: семінар, домашня робота, консультація; практичне навчання: майстерня, практикум, тренінг.

Додаток 14

Матеріали для додаткової теми до попередніх сесій «Інклюзивна молодіжна робота»

Ця тема окремо не розглядається під час тренінгу, але вона є наскрізною й підходи інклюзивності варто вносити в повсякденну роботу МЦ. Тому тренеру важливо сформувати в учасників розуміння “інклюзивності”. Також варто розбиратися в понятті підходу “ґендерної рівності”.

Мета – досягнення справжньої ґендерної рівності та соціальної справедливості в роботі МЦ.  Права різних соціальних груп (незалежно від їх розміру) потрібно поважати, а їх інтереси та потреби повинні бути гідно представлені у різних сферах суспільного життя.

Інклюзивні підходи мають враховуватися в наступних сесіях:

“Досліджуємо цільову аудиторію для роботи молодіжного центру”;

“Програмна робота центру. Формуємо напрямки роботи молодіжного центру”;

“Форми організації роботи з молоддю”;

“Ефективний дизайн молодіжного центру”;

“Комунікації молодіжного центру”.

Соціальну інклюзію потрібно відрізняти від розуміння інклюзії в освітньому процесі.

Соціальне виключення (ексклюзія, витискання, відсторонення, відчуження) – процес, під час якого деякі люди витискаються за рамки соціуму і не можуть в повній мірі брати участь в суспільному житті через певні чинники, причини. Соціальне виключення може впливати на всі вікові категорії, але виключення саме молоді потребує особливої уваги! Це складний довгостроковий процес, який складається з багатьох чинників. І немає «чарівної пігулки» – універсального засобу, який вирішить всі багатошарові проблеми за один раз.

Чинники, що можуть стати причиною виключення:

СОЦІАЛЬНІ БАР’ЄРИ:

  • стать;
  • вік;
  • релігія;
  • сексуальна орієнтація;
  • люди із залежностями;
  • люди, які порушували закон;
  • з неповних родин, позбавлені батьківського піклування, батьки-одинаки тощо.

КУЛЬТУРНІ ВІДМІННОСТІ:

  • ВПО, емігранти, біженці та їхні нащадки;
  • люди, що відносяться до національних та етнічних культур;
  • люди з проблемами мовної адаптації та культурної інтеграції.

ОСВІТНІ СКЛАДНОЩІ:

  • люди з складнощами в навчанні;
  • ті, що рано покинули школу;
  • з низькою успішністю в навчанні.

ПОРУШЕННЯ ЗДОРОВ’Я:

  • інвалідність;
  • хронічні захворювання;
  • ментальні та психічні розлади;
  • люди з нестандартними розмірами тіла;
  • люди, які отримали тимчасову травму або хворобу.

ЕКОНОМІЧНІ БАР’ЄРИ:

  • люди з низьким рівнем доходу або з малозабезпечених родин;
  • в стані довгострокового безробіття;
  • з боргами та фінансовими проблемами.

ГЕОГРАФІЧНІ ПЕРЕШКОДИ:

  • віддалені населені пункти;
  • сільська місцевість;
  • проживання на островах або околицях;
  • проблемні райони міст;
  • регіони, що погано обслуговуються (обмежений громадський транспорт, погана система обслуговування, покинуті села тощо).

ТАКА МОЛОДЬ МАЄ МЕНШІ МОЖЛИВОСТІ У ПОРІВНЯННІ З ІНШИМИ в результаті життєвої ситуації,  особистого вибору або через перешкоди. Робота молодіжного центру не може усунути всі ці чинники, але може впливати та обмежувати соціальні виключення, допомагаючи молодим людям покращувати навички, мотивацію, поведінку, світогляд тощо.

Як називати такі групи молоді?

  • вразливі та соціально відокремлені групи;
  • ті, що перебувають у невигідному становищі;
  • ті, хто в групі ризику соціального виключення;
  • маргіналізовані групи.

Соціальне включення (інклюзія) – безперервний процес, який забезпечує активну участь вразливих та соціально відокремлених груп людей в ухваленні рішень, що впливають на їхнє життя та доступі до основних прав. Інклюзія – набір методів, інструментів, кроків. Немає єдиного правильного способу, кожному МЦ потрібно знайти свій власний спосіб інклюзивної роботи з молоддю.                                        

Що таке інклюзивність в молодіжній роботі?**

Інклюзивна молодіжна робота підтримує соціалізацію молоді, яка перебуває у складних життєвих обставинах, та створює їй кращі можливості для самореалізації в суспільстві/громаді, а відтак орієнтована на соціалізацію, навчання та запобігання соціальній вразливості. Інклюзивність в молодіжній роботі сумісна з принципом самостійності (автономії) молоді, який передбачає визнання, що молоді люди можуть самостійно приймати рішення, які безпосередньо стосуються їх життя в громаді та певних аспектів приватного життя. Питання переходу до самостійного життя пов’язане з необхідністю створювати умови для соціального включення, громадської участі та здобуття необхідних компетенцій. Особливий акцент в інклюзивності молодіжної роботи робиться на молодь, вразливих та соціально-відокремлених груп (молоді люди, які перебувають в менш привілейованому культурному, географічному чи соціально-економічному середовищі, або молодь з інвалідністю).

МОЛОДЬ ВІДЧУВАЄ СЕБЕ ЗАЛУЧЕНОЮ, КОЛИ :

  • має друзів;
  • прийнята великою групою;
  • поінформована щодо можливостей;
  • посміхається;
  • бере участь в обговореннях;
  • бере на себе ініціативу;
  • бере участь в прийнятті рішень;
  • залучена до практичної діяльності;
  • добровільно бере участь в заходах;
  • допомагає;
  • не боїться фізичного контакту;
  • дотримується правил;
  • щаслива.

Стратегія різноманіття. Різноманіття потребує того, щоб ми цінували та враховували наші відмінності. Ми маємо створити атмосферу, в якій різноманіття та відмінності всіх учасників будуть шануватися в рамках укладу та поведінки групи. Різноманіття – це змішування.

Інклюзія – це створення умов, щоб така суміш працювала разом!

Принцип справедливості. Це не ставитися до людей однаково, а намагатися зрозуміти кожну молоду людину і дати їй те, чого вона потребує. Враховувати відмінності, забезпечити такий процес, який призведе до справедливого результату. Інклюзивність – це НЕ рівність, а справедливий підхід!

Наприклад, ставити час початку тренінгу таким чином, щоб врахувати можливість дістатися до МЦ молодим людям з віддалених населених пунктів громади (врахувавши розклад автобусів).

Що таке інклюзивний підхід молодіжного центру/ простору?**

Це спроможність конкретного молодіжного центру/ простору враховувати інтереси і потреби усіх груп молоді, які можуть бути потенційними відвідувачами/ клієнтами центру. У молодіжній роботі інклюзивність безпосередньо пов’язана з принципом соціального включення, що означає рівний доступ усіх молодих людей до соціальних прав та можливостей участі. Це також включає формування політики, яка б була доступною та зрозумілою для людей, без огляду на обставини, ідентичності чи стилі життя.

З точки зору інклюзивного підходу варто розглядати доступність роботи МЦ в декількох площинах:

  • інфраструктурна доступність та безбар’єрний доступ (зручність розташування МЦ для маломобільних груп молоді та тих, що мають географічні перешкоді);
  • інформаційна та цифрова доступність (можливість вільного отримання інформації (наприклад, шрифти Брайля) та можливості для отримання інформації в районах з відсутнім інтернетом);
  • так звана “інклюзивна атмосфера”** (створення такого психологічного “клімату” в МЦ, де різні  групі молоді будуть відчувати себе комфортно та безпечно). Інклюзивна атмосфера у молодіжному центрі ґрунтується на неієрархічності. Молодіжні працівники повинні вибудовувати свій авторитет через горизонтальні зв’язки з молоддю, уникаючи заформалізованих врегулювань. Правила поведінки в центрі мають бути прості, зрозумілі, стосуватися усіх та визначатися за участю молоді. Слід прагнути до взаєморозуміння і поваги у стосунках як між окремими людьми, так і між групами молоді, а за потреби – вміти знаходити компромісні рішення.

Ґендерна нерівність – стан речей в правовій, соціальній і культурній сферах, коли стать та/ або  ґендер визначає різницю у правах та ставленні (повазі до гідності) до жінок та чоловіків, що виражається в їхньому нерівному доступі до прав та користуванні ними, а також очікування відповідності  поведінки особи стереотипним соціальним та культурним ролям.

Ґендерна рівність – рівні права, обовʼязки та можливості жінок та чоловіків, дівчат та хлопців (на гурток робототехніки та вишивання в МЦ запрошуються однаково хлопці та дівчата, немає “дівочих” та “хлопчачих” гуртків та заходів).

*інформація про інклюзію базується на підході посібника “Інклюзія “Компас для міжнародних інклюзивних проєктів” Erasmus+.

** Рекомендації молодіжним центрам щодо впровадження інклюзивних підходів в молодіжній роботі (Ярина Боренько).

21 Вер
Без категорії

Сесія №5. Освітня сесія: Програмна робота центру. Формуємо напрями роботи молодіжного центру

Додаток 12

New wpDataTable

Назва програми  
Відповідальна особа  
Тривалість  
Мета програми та завдання:
Мета:
 
Завдання:
1.
2.
3.
Визначення проблеми\виклику на яку спрямована програма.
Опис цільової аудиторії (портрет молоді) та бенефіціарів.
Опис логіки заходів програми та її методики.
№ Захід програми Місяць проєкту
тра чер лип сер вер жов лис гру січ лют бер
1.
2.
3.
4.
5.
6.
7.
8.
9.
10.
Партнери даної програми та їх роль у її реалізації  
Індикатори успішності програми

Вхідні результати:

 

 

 

Вихідні результати:
Аналіз ризиків та проблем  

21 Вер
Без категорії

Сесія №4. Освітня сесія: “Досліджуємо цільову аудиторію для роботи молодіжного центру”

Додаток 11

Додатково для засвоєння матеріалу рекомендуємо дві статті, у яких іде мова про формування портретів у бізнесі. Зверніть увагу, що ці процеси нічим не відрізняються в бізнесі від тієї діяльності, яку здійснює молодіжний центр: ви так само шукаєте клієнтів, виявляєте їхні потреби, задовольняєте їх і досягаєте тим самим поставлених перед собою цілей.

21 Вер
Без категорії

Сесія №3. Освітня сесія: “Дослідження потреб молоді у громаді”

Додаток 5

Принципи та правила дослідження

має призвести до певної дії
 
здійснюється з позиції молоді і слугує їх інтересам
 
має бути легко зрозумілим для молоді
наявність плану проведення
 
нерозголошення конфіденційної інформації
 
враховуємо відповіді/думку  всіх учасників дослідження

Додаток 6

Заготовка для кросворду

Завдання на А5

1. збір інформації в ході безпосереднього чи опосередкованого спілкування;

2. отримання даних про події, що відбулися (2 слова без пробілу);

3. систематичне сприйняття будь-якого явища чи особливості, яке фіксують;

4. процес фіксації ресурсів громади у візуальному форматі; 5. розмова кількох респондентів на задану тему під супроводом модератора.

Додаток 7

Інструменти та методи дослідження

Опитування — це метод збору соціальної інформації про об’єкт в ході безпосереднього (інтерв’ю) або опосередкованого (анкетування) спілкування соціолога (інтерв’юера) і того, кого опитують (респондента) шляхом реєстрації відповідей респондента.

Методи опитування поділяються на інтерв’ю і анкетне опитування.

Інтерв’ю – це бесіда, що проводиться за певним планом і передбачає безпосередній контакт інтерв’юера з респондентом. За формою проведення воно може бути прямим («очі в очі») та  опосередкованим (наприклад, по телефону чи скайпу).

Особливістю анкетного опитування є використання анкети, що заповнюється респондентом (сам читає анкету і фіксує відповіді).

Анкетне опитування може бути очним, при якому інтерв’юер роздає анкети і присутній при їх заповненні, та заочним, яке в свою чергу може бути онлайн (анкета створюється онлайн та поширюється через мережу інтернет), поштовим (анкети розсилаються поштою і через деякий час повертаються дослідникам), пресовим (анкета публікується на сторінках газет чи журналів) і телефонним (опитування відбувається по телефону).

Особливим видом опитування є експертне, тобто опитування, в ході якого респондентом є експерт (спеціаліст в певній галузі діяльності).

Спостереження – являє собою цілеспрямоване і систематизоване сприйняття будь-якого явища, риси, якості та особливості якого фіксуються спостерігачем. Форми і засоби фіксації можуть бути різними: бланк або щоденник спостереження, фото-, теле- або кіноапарат та інші технічні приладдя.

Характерними рисами наукового спостереження, на відміну від буденного, є систематичність, планомірність, цілеспрямованість.

Спостереження може бути: включеним, невключеним; польовим, лабораторним, випадковим (незапланованим).

Головною особливістю методу спостереження є те, що відбувається безпосередній зв’язок з об’єктом, також однією з особливостей методу є неможливість повторного спостереження.

Метод фокус-групового інтерв’ю – розмова кількох респондентів під чітким ругелюванням модератора. Під час розмови виявляється мотивація людей щодо певної проблеми та ставлення до проблеми. Це якісний метод дослідження.

Метод фокусованого групового інтерв’ю має спільні риси з деякими варіантами опитування, наприклад, з груповим інтерв’ю. Проте фокусоване групове інтерв’ю є не просто чергуванням запитань інтерв’юера і відповідей респондентів, а є свого роду дискусією. Респонденти мають більше свободи тут у виборі форми виразу своїх почуттів і думок щодо заданої теми. Застосування фокусованого групового інтерв’ю стимулює виникненню нових запитань, а предмет розмови може набувати несподіваних обрисів (у цьому виявляється гнучкість методу). Особливістю методу фокусованого групового інтерв’ю є те, що дискусія має фокусований характер: тема дискусії, логіка і форма запитань (кількість яких має не перевищувати десяти) визначаються заздалегідь і фіксуються в інструкції ведучому. Важливо, щоб кожен учасник фокус-групи не був скутим, обмеженим часом, відчував увагу до себе, зумів налаштуватися на тему, що цікавить дослідника, мав можливість трохи відпочити в ході дискусії тощо. Збирання інформації відбувається у процесі спостереження за обговоренням пропонованих питань, а також за невербальною поведінкою. Зазвичай з однієї теми проводять три-чотири фокус-групи. У поєднанні з іншими методами фокусоване групове інтерв’ю може виступати як пілотне або як додаткове дослідження для перевірки результатів, одержаних за допомогою інших методів.

Картування (мапування) – це процес мапування (mapping) ресурсів та створення образу громади, який би демонстрував її здатність та потенціал. Це все про залучення мешканців до виявлення цінних якостей (індивідуальних, суспільних, інституційних) і творення образу свого міста/ регіону, в якому хотілося б жити. Кожна громада має свій потенціал: підприємства, центри громадської активності, освітні та культурні заклади. Але найголовніше – це люди та їхні можливості, як організовані групи мешканців, так й окремі особи, які мають знання, навички і таланти. Всі ці речі мають бути дослідженні та відображені задля демонстрації справжнього потенціалу громади. Картування громади можна охарактеризувати як громадське дослідження із залученням широкого кола активних мешканців.

Експеримент – загальний метод отримання нових знань в контрольних і керованих умовах. В першу чергу це знання про причинно-наслідкові відносини між явищами і процесами.

Соціальний експеримент — спосіб отримання інформації про соціальний об’єкт в результаті впливу на нього деяких факторів. Експеримент передбачає безпосереднє втручання дослідника в реальний хід подій. Важливо запам’ятати, що в ході експерименту особлива увага надається вивченню “поведінки” тих факторів, які надають об’єкту нових рис і якостей.

Аналіз документів: зазначений метод дозволяє отримувати дані про події, що відбулися, спостереження за якими вже неможливо. Вивчення документів нерідко дозволяє виявити тенденції і динаміку їх змін та розвитку. Документом в соціології називають створений людиною предмет, призначений для фіксації, передачі і зберігання інформації.

В залежності від автора документи поділяють на офіційні (створені юридичною або посадовою особою) та документи приватного походження.

За змістом документи поділяються на нормативні, розпорядчі, організаційні, довідково-інформаційні. Джерелом соціологічної інформації, зазвичай, є текстові повідомлення, що наявні в доповідях, протоколах, резолюціях, рішення, публікаціях. Особливу роль відіграє соціальна статистична інформація.

Існує два види методів аналізу документів — традиційний і контент-аналіз, який активно застосовується в дослідженнях засобів масової інформації, будучи незалежним формалізованим методом групування текстів. Застосовується також біографічний метод, в центрі якого вивчення індивідуального життєвого шляху.

Вторинний аналіз даних – метод дослідження, спрямований на аналіз вже існуючих (раніше добутих в інших дослідженнях) даних відповідно до нових задач. Використовуються традиційні джерела агрегатування даних – звіти, наукові публікації тощо.

Крос-культурний метод – тип наукового пошуку, відповідно з яким поведінку молодої людини та соціальних груп вивчають у контексті їхніх культурних особливостей.

У крос-культурному дослідженні головну увагу акцентують на спільних і відмінних рисах у структурі, функціонуванні та розвитку певних соціальних й психологічних феноменів у різних культурних групах.

Дослідження цього типу мають два рівні: перший — опис спільного та відмінного, другий — їхнє пояснення. Наукові проблеми першого рівня пов’язані з особливостями збору інформації, другого — з мотивацією дослідників та ідеологічним контекстом досліджень у межах різних культур.

Довідково:

Дослідження – це процес, за допомогою якого спільноти та окремі їх члени поглиблюють знання стосовно самих себе, використовують ці знання для прийняття рішень, що стосуються дій в межах спільноти, а також контролюють та оцінюють результати своїх дій. Дослідження має на меті встановлення закономірностей виникнення, розвитку і перетворення в інтересах раціонального використання у практичній діяльності певних об’єктів, явищ, предметів.

Польове (первинне) дослідження припускає безпосередню участь дослідника в зборі необхідної йому первинної інформації, що безпосередньо відноситься до проблеми, яку досліджують. Щоб отримати вказану інформацію, дослідник вступає в безпосередній контакт з можливими її носіями, використовуючи в цих цілях різні методи збору даних. 

Анкета — структурно організований набір запитань, кожне з яких логічно пов’язане з основною метою дослідження, отримання інформації відбувається шляхом опитування респондентів.

Додаток 8

Етапи дослідження

визначити мету
сформувати цільову аудиторію: локація, вік
обрати інструмент
розробити дії, які передбачені інструментом
зібрати дані: дедлайн!
обробити та проаналізувати дані
сформувати висновки
презентувати результати громаді

Додаток 9

Приклади рецептів

Додаток 10

Як аналізувати первинні дані?

Вітання!

Друзі, вітаю Вас із проведенням опитування. Для когось цей досвід – вперше, для когось, можливо, – вже звична справа. Так чи інакше, для Вас важливо зараз здійснити аналіз та виявити основні маркери, «точки надважливостей», з якими Ви будете працювати надалі (не забуваймо, не лише  ДЛЯ молоді, але й З молоддю ).

Отже, я напишу кілька порад, які дозволять Вам полегшити цей процес.

*поради будуть представлені на прикладі соціологічного дослідження від КУ Інститут міста Львів

І. Система Google Forms розумна і вже зробила Все за нас

У  Вас  є  загальний  вигляд  опитування.  Натиснувши  на  пункт  «Відповіді»,  Ви  отримаєте готові результати з %.

Як це виглядає і що з цим робити?

Крок 1. Ви можете отримані % значення перенести у Excel і вона матиме такий вигляд ↓:

Дані можуть виглядати ось так. Вам буде зручно їх аналізувати, трансформувати у таблиці та малювати на їхній основі графіки для кращого візуального сприйняття інформації.

ІІ. Таблиць з Google Forms замало і Ви хочете більш глибинний аналіз

Якщо Ви хочете зробити більш глибинний аналіз (наприклад, дізнатися як на певне запитання відповіли чоловіки та жінки, але у Вас немає фахового соціолога, то – це не біда. У Вас є «незамінний друг» – Excel).

Вам варто відкрити табло «Відповіді» та натиснути на зелений значок (червона стрілка вказує на його розташування).

Дані виглядають так. Ви натискаєте на «Файл» і «Зберігаєте файл».

Далі Ви здійснюєте комбінацію значень. Із файлу Ви обираєте відповіді на запитання, яке цікавить Вас (у нашому випадку «Як змінилась освіта за 5 років?» та стать) і дані набувають іншого значення.

Я  відібрала 14 значень для полегшеного сприйняття і розуміння. Отже,

  1. Спочатку Ви виділяєте усі категорії (Запитання + Стать);
  2. Натискаєте на «Сортування й фільтрування» (червоним обведено на картинці);
  3. Сортувати за «Стать» і натискаєте ОК;
  4. Усі відповіді будуть відсортовані за чоловіками і жінками.

У цьому випадку буде так:

Загалом 14 осіб сприймається як 100%. Жінок вийшло 7 осіб та чоловіків – 7 осіб.

Далі розрахунок пропорцій.

Тепер Ви знаєте, що у Львові 50% дівчат і хлопців вважають, що якість освіти у ЗВО Львова покращилась упродовж останніх 5 років.

Такі комбінації Ви можете здійснювати за районами проживання, рівнем поінформованості, відвідуваності та багато інших категорій, які дозволять Вам зрозуміти Вашу цільову аудиторію.

Раджу, усю Вашу інформацію візуалізувати для громадськості, що дозволить розуміти Ваші основні результати опитування.

*Пам’ятайте і те, що Ваші дані нерепрезентативні, але Вони є первинними та дозволяють розуміти подальший вектор співпраці та комунікації

Успіху.

Щиро, Тетяна Приходько,

керівниця програми аналізу та досліджень Інституту міста

@ t.pryhodko@city-institute.org ǁ Facebook

Корисні покликання:

  1. Найсвіжіша інформація від 19 липня 2021 року “Як досліджувати онлайн”

https://cedos.org.ua/polovi-doslidzhennya-onlajn-yak-pandemiya-sovid-19-vplynula-na-robotu-doslidnycz-i-doslidnykiv/

  1. Можливість для громадського сектору – отримати безкоштовну професійну консультацію щодо досліджень від аналітичного центру CEDOS:

https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSe_4ai39a8v72IcUhQJ1kLdVasdKqRrG0IMEYZw-t7Ady-neQ/viewform

21 Вер
Без категорії

Сесія №2. Презентаційна сесія “Історія молодіжних центрів»

Додаток 3

Стаття на тему: Коротка історія молодіжних центрів

Автор – Захарій Ткачук

Хочете парі? Ви точно хоч раз у житті будували молодіжний центр! Думаєте, не будували? Спробуємо розібратися, що таке ті центри і як вони почали з’являтися  у історії людства. Варто розпочати із понятійного апарату та розуміння про який саме центр ми говоримо. Найцікавіше питати саму молодь про те, що таке в їхньому розумінні молодіжний центр. Запропоновані відповіді можна скласти в хмаринку тегів, де слова більшого розміру – це ті, які повторювалися частіше:

Цей список тегів можна продовжувати, але ми спробували сформувати визначення, яке було б зрозуміле і спеціалістам, і самій молоді.

Молодіжний центр – це заклад, який спеціалізується на відкритій молодіжній роботі через створення умов для дозвілля, навчання, роботи для молоді у фізичному та соціальному просторі.

Звісно, визначень може бути багато, вони десь можуть різнитися у деталях, проте є певні визначальні ознаки, які можна виділити. Це простір, тобто має бути фізична площа. Якщо це заклад, то мають бути працівники чи працівник/працівниця, а не просто територія у бібліотеці, де можна провести захід (часто можна почути назву для такої формації – молодіжний простір). Цей простір має надавати послуги виражені через заходи, проєкти, програми для дозвілля (молоді люди можуть просто відпочивати чи проводити час там), для навчання (воркшопи, тренінги, тощо) і для роботи (чудово, коли є можливість попрацювати у центрі як у коворкінгу). Щодо фізичного та соціального простору, то важливо відмітити, що молоді люди, які взяли участь в опитуванні, часто вказували на те, що вони там зустріли друзів, свою пару чи колег для проєкту. Формується певна громада навколо центру, які уже відчувають, що вони команда –  вони можуть мати правила, спільні цінності тощо. Частина молоді зізналася, що вони відвідують центр, бо не мають друзів, вони можуть втікати від булінгу у закладі освіти. Для них центр є безпечним середовищем, де їх приймуть і зрозуміють. Власне, тому у нас і з’явилося визначення соціальний простір чи спільнота.

А тепер про наше парі. Погляньте на картинки. Ми всі теж «будували» власні простори, де хотіли створювати середовища. Виходило це по різному, але будинок на дереві, халабуда у дворі чи в кімнаті є праобразами центрів для молоді. Чому? Бо дуже схожі ознаки: безпечний простір, куди батькам не можна було заходити, адже там були усі секрети; там можна було робити все і не боятися певного «соціального осуду»;, там можна було будувати власні правила і порядок. Це образ переважно актуальний для дітей 8-12 років. Надалі хороше місце халабуд займають молодіжні центри, які почали своє існування у повоєнній Німеччині.

Покоління «міленіалів» будувало такі «халабуди» у квартирах. Часто батьки не випускали молодь на вулицю, тому молоді люди шукали свій простір у просторі.
Не всі мали знання та вміння із архітектури та дизайну, тому часто у дворах багатоповерхівок можна було побачити такі «халабуди».
Найспритніша молодь (часто за допомогою батьків) будували такі «халабуди» на дереві. Частий приклад для США.

Влітку 2018 року, делегація молодіжних працівників, лідерів місцевих організацій із міста Луцька відвідала край Ліппе (Німеччина). Поїздка була приурочена дослідженню молодіжних центрів та молодіжної роботи в цілому. Поняття центрів увійшло у вжиток після Другої світової війни, адже розгромлена і втомлена війною Німеччина (як і Радянський Союз) отримала величезну кількість сиріт на вулицях. Крім залишків руху Гітлерюгенд (молодіжна нацистська бойова організація), яка навіть після падіння ІІІ рейху ще існувала, не було потужних систем чи організацій, які могли б задіяти молодь. Відповідно існувала загроза соціального вибуху від сиріт, які могли бути кримінальним елементом тогочасного суспільства.

Учасники навчального візиту біля «дитячого села» – SOS-Kinderdorf Lippe, так званої заміни сиротинців. Це один із видів молодіжних центрів для соціально незахищених верств населення.

 Уряд Конрада Аденауера саме у краю Ліппе створив «молодіжне поселення», де молодь жила у будинках, навчалася і проводила своє дозвілля у центральному будинку – «молодіжному центрі». Це була переважно сільська молодь. Міська ж молодь отримувала можливість для таких центрів на горищах вцілілих будинків. Центри мали працівників, які наповнювали їх роботою і програмами. Найбільшої популярності здобували спортивні рухи та організації. Величезна частина центрів розміщувалася у церквах. Вони теж пережили війну і давали свій простір для роботи із молоддю. Один із таких центрів і відвідала наша делегація.

Роль центрів дуже змінювалася відносно часу у якому вони існують. Умовно можна виділити 3 періоди існування.

Картинка взята із презентації «Історія молодіжних центрів»

Давайте проаналізуємо дану концепція. (Більше можна дізнатися – «Підручник для роботи із молоддю» від Естонського бюро програми «Молодь Європи»)

Повоєнна Європа і країни, які брали участь у Другій світовій війні бачили у молодих людях проблему, адже країни не мала можливості швидко економічно відновитися і «займатися молоддю». Головне завдання центрів краю Ліппе, на той час, було забрати молодь із вулиць і дати можливість навчання та роботу, створити «правильне» середовище, щоб молоді люди не становили небезпеки. Такий підхід притаманний для періодів економічних і політичних проблем у більшості країн світу. Пізніше у 1980х роках, коли минули роки найбільшої кризи, центри мали інше завдання і будувалися воно на підході до молодіжної політики – молодь як ресурс. Влада мала розуміння, що молоді люди становлять величезну частину соціуму і саме вони мають приносити користь державі чи суспільству. Можна згадати так звані «сільськогосподарські загони у Радянському Союзі», коли студенти працювали на колгоспних полях, збирали картоплю і називали гучно цей процес – «на картошку». Це означає, що держава «використовували» молодь у своїх цілях. Хоча це була цікава форма молодіжної робота, адже переважно про такі «трудові загони» їх учасники відгукуються позитивно. Це було свого роду дозвілля і спільне проведення часу. У Ліппе центри залучали молодь до будівництва доріг та відновлення будинків, частково за таку роботу можна було отримати кошти. Інтереси чи бажання молоді у вищеперерахованих підходах і періодах мало враховувалися, період молодості трактувався насамперед, як період, коли треба контролювати молоду особу, робити із неї «правильного» громадянина і, відповідно, використовувати як робочу силу. Якщо взяти за приклад Україну, то цікава традиція «толока» зберігається і до цього часу. Яка кількість молоді там добровільно? Не багато.

На даний час молодіжні центри у Ліппе більше працюють із третім підходом. Молода людина не є цінною через те, що стане дорослою, а є цінною через те, що вона зараз переживає свою молодість, це є громадянин держави.  Даний підхід базується на демократії, яка розвинена у більшості країн Європи. У центрі даної політичної системи стоїть людина і держава яка її обслуговую. Відповідно молода людина такий же громадянин і має право бути включеною у процеси розвитку суспільства, її варто слухати, долучати до відповідальності за розвиток країну. Тому на початку 90х років поняття «участі молоді» стало досить популярним через «Конвенцію про права дитини», яка була прийнята резолюцію 44/25 Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1989 року, де йшлося, що молодь і дітей треба слухати та долучати до прийняття рішень. Відповідно центри частково теж отримали завдання навчати молодих людей бути громадянами країни, брати участь у житті громади найрізноманітнішими способами. Навіть через створення консультативно-дорадчих органів – молодіжних рад, які досить поширенні у Німеччині. Не буде коректно сказати, що якийсь із цих підходів кращий чи гірший. Багато країн і зараз використовують їх усі залежно від обставин, економічного стану. Звісно, ми віримо, що Україна буде працювати із ціннісним підходом і наші центри будуть бачити молоду особу як цінність у першу чергу.

Перші молодіжні центри з’являлися у країнах Західної Європи. Наприклад, у Великій Британії вперше у 1960 році урядом була оприлюднена доповідь під назвою “TheAlbemarleReport”, яка окреслила необхідність того, щоб органи місцевого самоврядування взяли на себе відповідальність за позашкільні заходи та дозвілля. Вперше молодіжні центри стали формальним установами і отримали штатних працівників у Великій Британії. Причиною цього була підліткова злочинність.

 За інформацією публікації «Знак якості для молодіжних центрів. Роль, цінність і вплив молодіжних центрів від Ради Європи» перший постійний молодіжний хостел відкрився в 1912 році в Німеччині з метою дозволити бідним молодим містянам дихати свіжим повітрям і насолоджуватися заходами під відкритим небом. Приблизно в той самий час молодіжні рухи почали створювати власні молодіжні центри, щоб мати можливість незалежно організовувати свої заходи. Ці місця дають молодим людям змогу зустрічатись та обмінюватись ідеями й інформацією, однак їх також використовують для навчальних курсів для молодих лідерів. Журналіст видання Times назвав одну зі своїх статей «Будівлі – це місця, де ми зберігаємо свої спогади», висловивши в ній ідею про те, що центри також мають важливу емоційну та символічну цінність для організацій і їхніх членів. У 1960х і 1970х роках у Європі з’явилися молодіжні центри з можливістю проживання, які часто ініціювали органи влади. Вони стали результатом більшого акценту політики на молодіжних питаннях у той період. Ці центри мали різний досвід і пріоритети, які здебільшого залежали від первинної мотивації органів влади до їх створення. Деякі з них були лише закладами з можливістю проживання без власної програми, які однак пропонували підтримку в організації молодіжних заходів, навчальних курсів чи семінарів.

Щодо колишньої території Радянського Союзу, то, наприклад, у Естонії вперше лише у 1998 році було прийнято положення про Нарвський молодіжний центр, і сьогодні ця країна має систему місцевих та національних молодіжних центрів, які можна рахувати тисячами.

Довідково.


Народження молодіжних центрів,

за інформацією експерта молодіжної політики – Юрія Юзича.


Молодіжні центри зявились на початку XX століття, паралельно із зародженням молодіжної політики. Десь це була скаутська домівка (в Британії, США), десь кімнатка для засідань кукурудзяного клубу молоді, який вилився в досі діючий рух 4-H (США), а десь дорослі у міжвоєнний період чи під час німецької окупації підтримали, а після війни розвинули ініціативу молоді збиратись по піддашшях та підвалах. Студентські братства в США будували і утримували (досі утримують) свої будинки, де діють тільки їхні правила (і де цікавіше та безпечніше мешкати і творити, «тусуватись», ніж у звичайному гуртожитку).

Дуже сильно вплинув на концепцію молодіжних центрів скаутинг. Шведські домівки скаутів міжвоєння були встелені ведмежими шкурами, лавками, імітували життя в пущі. Звідси відомий «скандинавський» (тобто лісовий) стиль центрів.

Інтер’єри пастових домівок шведських скаутів (із книжки «Scoutledarhandboken». Стокгольм, 1939)

Скаутинг хоч і охоплював значну кількість молоді, але це, в кращому випадку, було лише кілька відсотків від загальної кількості. Тому після війни з’явилась потреба і можливість по цій же моделі створити аналогічні умови для всієї молоді, особливо цьому посприяли цінності покоління бебі-бумерів. Одна лише самозахоплена «Христіанія» в Копенгагені чого вартує… (вона успішно діє й дотепер, хоч її багато разів намагались вибити поліцейські; це держава в державі)

У радянському союзі, зокрема в Україні у міжвоєнний період молодіжна робота розвивалась також – у формі гуртків позашкілля (техніків, туристів, природолюбів). Створювались палаци і будинки піонерів. Паралельно в західній Україні облаштовували свої домівки переважно пластуни (деякі навіть будували з нуля самі діти). Студенти за допомогою дорослих  отримували свої «Академічні будинки» (наприклад, у Львові збудований за кошти мецената Євгена Чикаленка; в ньому виросло покоління Бандери і Шухевича).

Академічний Дім у Львові, 1923 рік.

Аналогічні академічні будинки діяли в інших країнах Європи. Наприклад, в Празі такий дім був центром життя для української молоді, яка там опинилась в еміграції. Окремі українські студентські корпорації теж дбали про свої оселі. Наприклад, українські корпоранти мали чудовий модерний будинок в м. Данцигу (Гданськ), який наведений на фото нижче. Таких будинків по всій Європі були десятки, якщо не сотні і тисячі. Польські студенти мали свій студентський «Дім техніків» (для студентів політехніки). Ці будинки – це взагалі цікава модель поєднання гуртожитків, включно з їдальнею, і просторів в одному приміщенні, де тільки студенти мають право перебувати і самі собі все вирішувати.

Домівка української студентської корпорації «Чорноморе» в Данцігу, 1930 рік.

Існуюча на той час і зараз часова концепція роботи центру є схожа. Адже центр претендує на час молодої людини після основного навчання. Коли молодь у школі чи у закладі вищої освіти молодіжні центри часто просто закриті, або готуються до роботи чи заходів у післяобідній час. До 80х років вищезгадані центри краю Ліппе закривалися орієнтовно о 20:00, адже передбачався час, коли діти чи молодь мають бути із батьками, проте рання соціалізація, відірваністю від батьків створила правило – центри часто працюють цілодобово, орієнтуючись на розклад свої клієнтів – молодих людей. Для когось центр ставав другим домом.

Більшість країн Європейського союзу мають схожі системи центрів, які складаються з різного рівня центрів, які прикріплені до адміністративних одиниць – міста, району, області, всієї країни. Найбільш типова класифікація наступна:

Національні молодіжні центри – великі центри, які переважно працюють над реалізацією державної молодіжної політики національного рівня. Можуть мати різну специфіку (природничі, спортивні, освітні) залежно від профілю і географії розміщення. Працюють через прийом груп на навчання. Зокрема, можна познайомитися із одним із таких центрів, де перебувала українська делегація у 2018 році у Фінляндії – Villa Elba Youth Center (поблизу міста Kokkola). Загалом у цій країні 9 національних молодіжних центрів, які мають свою асоціацію – http://www.snk.fi

Молодіжний центр Villa Elba, Фінляндія, поблизу міста Коккола

Частіше всього основу бюджету таких центрів становлять кошти урядового органу, що відповідальний за молодіжну політику. Україна на час написання даної публікації готує відкриття свого першого національного молодіжного центру. Але ці центри не на «кожен день». Таку функцію виконують Локальні молодіжні центри (міські, регіональні, обласні). Це центри меншого розміру, які орієнтуються на запити місцевої спільноти щодо роботи із молоддю. Можна привести знову ж таки до прикладу місто Kokkola, де працює такий міський молодіжний центр. Ідея полягає у тому, що ви можете прийти у будь-який (робочий) час до центру на його заходи, або просто провести час. Такі центри мають філіали, тобто декілька різнопланових локацій. Наприклад, центральна локація молодіжного центру міста Коккола має спеціалізацію на музиці, тому він оснащений сценою, звуко записуючою студією, музичними інструментами. Інші філіали можуть займатися більше спортом чи вуличним культурами. Але це один і той самий центр, працівники, якого просто мають спеціалізації і реагують на запит місцевої громади. Це «центри для молоді на районах», які можуть бути актуальні для українських міст, адже логістика таких центрів має бути зручна для молоді. Такі місцеві центри теж мають своє об’єднання – асоціацію, яка допомагає їм співпрацювати і обмінюватися досвідом.

Існують також інші форми центрів, наприклад, «система молодіжних культурних хостелів у США” громадської організації HI USA. Це, по суті, сітка хостелів, які підтримуються державою для інтеграції різних культур у США. Такі хостели приймають міжнародні групи і весь перший поверх віддають під заходи для них. Вони мають працівників і волонтерів, години роботи і внутрішні правила. Одним із таких працівників була волонтер Корпусу Миру США в Україні  – Торі Голдбер, яка після відвідин наших центрів відразу запитала – «А де у вас ночує молодь?».
Це питання лежить у площині стандартизації центру, або що має бути обов’язково, аби ми могли називатися центром. Існують стандарти для центрів, адже сама назва має нести певний перелік мінімальних умов та послуг, які надає даний заклад. Так, наприклад, існує «Знак якості молодіжних центрів Ради Європи», який має досить високі стандарти. Багато країн його взяли за онову та розробили свої критерії якості. В Україні завдяки Асоціації молодіжних центрів України наказам Міністерства молоді та спорту України № 3284 від 03.08.2017 затверджено Національні знаки якості для різних рівнів молодіжних центрів. Варто розуміти, що ці стандарти бажані, проте ніхто не може заборонити вам поступово будувати центр і наближатися до них, адже часто викликом стають ресурси чи технічні можливості для організацій чи громад. Радимо ознайомитися із «Рекомендаціями для облаштування центрів від Естонської асоціації молодіжних центрів», де зібрано багато цікавих технічних порад.

В даній публікації ми будемо більше говорити про ефективний менеджмент місцевих молодіжних центрів та брати за зразок досвід Молодіжного центру Волині. Віримо, що наш досвід буде корисний. У наступних публікаціях про історію створення молодіжних центрів будуть,в тому числі, згадки про успіхи України.

Додаток 4

Стаття на тему: Сучасні виклики у діяльності молодіжних центрів та способи їх вирішення

Автори статті – Ткачук Захарій та Олег Малець (ГО «Молодвіж»)

Виклики для молодіжних центрів досить динамічні. Якщо 2-3 роки назад основним викликом була низька ефективність і дуже «бідний» ресурсний стан центрів, то пандемія внесла свої корективи. Центрам було взагалі заборонено вести відкриту молодіжну роботу і бути поруч із молоддю, збирати молодь разом, що є основою для соціалізації молоді, прояву себе у малих групах. Прикрість полягає у тому, що усі ці ризики і проблеми існують тепер одночасно і центри долають їх по різному. Також, зважаючи на секвестри бюджетів різних рівнів у 2020 році, сфера молодіжної інфраструктури залишилась недофінансованою, що поставило під ризик сталий розвиток молодіжних центрів. Тобто, резюмуючи, можна зазначити, що відбувається негативний процес нерівномірного (фінансового, інституційного, комунікаційного) розвитку молодіжних центрів, що в свою чергу веде до розривів у розвитку регіонів, а також до ризику маргіналізації молодіжної політики загалом, зниження громадської активності та формування громадянського суспільства. За результатами останніх досліджень* 45,2% молоді вважають, що для пожвавлення громадської активності найбільш дієвим є відкриття та розвиток молодіжних центрів для змістовного дозвілля. Не менш важливим є аспект соціальної згуртованості громади, і тут 32,3% респондентів стверджують, що створення та популяризація такого року просторів сприятимуть цьому.

1. Низький рівень ефективність та сталість у роботі центрів. Ця проблема холодною хвилею прокотилася Україною на початку децентралізації. Певний імпульс, який передавало профільне міністерство молоді і, в тому числі, наша організація, спрацював. Працівники центрів часто отримують мінімальну (або просто малу зарплатню) і шукають кращі роботи, приходять нові, яких треба навчати заново. Також варто додати, що центри не вміють показувати свою роботу і результати, навіть коли ведуть активну роботу. Центри «перегорають», тобто надто інтенсивно працюють, з часом працівники втрачають мотивацію і просто йдуть із сектору. Ми ведемо до того, що низький рівень ефективності центрів пов’язаний із відсутністю компетенції молодіжної роботи у працівників. Звичайно, паралельно є виклик очікувань від влади або громадськості до молодіжного центру. Зазвичай він завищений і навіть ті мінімальні кошти громада хоче миттєво конвертувати у соціально активну молодь, яка б була корисна для громади. Власне дана програма відповідала і відповідає на цей виклик різного роду освітніми та менторськими програмами, де обов’язковим є включення у роботу представників керівного апарату громади.

Рішення: Виклик щодо розвитку компетенцій варто, звичайно, вирішувати через системне, профільне навчання для працівників/працівниць і засновників/засновниць. Важливо робити менторські програми для центрів, адже самі навчання не мають такої ефективності. Центри повинні мати можливість отримати доступ до покращення своїх навичок чи дізнаватися про питання роботи центру (в тому числі як його створити і запустити на першому етапі). Важливо посилювати життєздатність молодіжних центрів і підвищувати їхні можливості в напрямку залученості локальної молоді, адже, станом на зараз, ми маємо вкрай негативний показник  – 86,6%* молоді, які не взаємодіють з молодіжними організаціями та центрами. Наразі починає свою роботу Всеукраїнський молодіжний центр, із яким ми сподіваємося працювати над тим, щоб програму «Менеджмент молодіжних центрів» зробити провідною для цієї установи. Можливо за схожою системою, за якою працює програма «Молодіжний працівник». Дуже важливо розробляти навчальні матеріали, відеокурси для центрів, надати продукти для роботи (CRM– системи, планувальники), стало мережувати центри між собою, адже вони вже давно можуть навчати один одного і центри із інших країн, в тому числі.

2. Низький рівень забезпечення центрів матеріалами, технікою та локаціями.

На самому початку створення центрів (згідно Типового положення про МЦ від 2017 року) це питанням було наріжним каменем для молодих центрів. Адже навіть навчивши працівника, ви не можете дати йому можливість вести молодіжну роботу у старих некомфортних приміщеннях, які ще й до того не забезпечені технікою. Молоді люди обирають альтернативу – краще відремонтовані бари, кафе, і в кращому випадку, кінотеатри. Центри почали шукати різного роду можливості і не знаходили їх, адже більшість донорських організацій не фінансували так звану «тверду частину». Комунальні центри по троху закуповували техніку та обладнання, а от громадські (наприклад молодіжний центр «Хочу-буду, м. Сєвєродонецьк») пробували по частинах із різних проєкті шукати кошти. Отримати приміщення у оренду чи власність є великою проблемою. Центри у громадах шукають простори у бібліотеках чи закладах культури. Більші міста виділяють старі, неремонтовані приміщення, часто підвальні приміщення для роботи із молоддю. Тому забезпечення центру локацією і технікою для програмної роботи буде актуальним завжди і має вирішувати комплексно із владою.

Рішення: Виклик пов’язаний із низьким забезпеченням варто долати спільно із Міністерством молоді та спорту України та місцевими радами. Є питання інформування про поняття молодіжного центру голів ОДА, обласних, міських, селищних рад. Інформування про те, що центри не можуть працювати без необхідних умов і потребують забезпечення, в тому числі оптимальною кількість молодіжних працівників та працівниць. В ході розгортання пандемії вкрай болючим став саме аспект забезпечення молоді необхідною технікою для навчання, дозвілля, тощо. 34,7% молоді стверджує*, що саме цей аспект зобов’язана розвинути держава для забезпечення комфортного життя молоді в регіонах. І тут саме молодіжні центри мають перспективу стати тими ресурсними центрами, які будуть задовільняти запит. Фінансування місцевих, комунальних центрів мають взяти на себе місцеві органи влади, фінансування громадських центрів може бути підтримано на публічних конкурсах виконавчих органів влади, донорських організацій чи майбутнього молодіжного фонду. Наприклад, у Німеччині (край Ліппе) ви можете отримати фінансування на роботу, ставки і техніку свого центру, якщо доведе свою ефективність і покажете чіткий план роботи. У малих селах даного краю молодіжну роботу роблять навіть у церквах, без «місіонерського» включення релігійних питань і це фінансує місцева адміністрація. Ми також вважаємо, що Уряд України може надати пріоритет щодо формування закладів культури (бібліотеки) для створення там молодіжних просторів.

3. Пандемія COVID-19 і неготовність бути гнучкими та мобільними.

Ще одним актуальним викликом стала заборона відвідувати молодіжні центри і збирати молодь більше, ніж 20 людей в середньостатистичному приміщенні центру. Був помітний шок у більшості центрів і зневіру у можливості роботи онлайн. Більшість центрів просто чекала дозволу працювати і замкнулася на внутрішній роботі центру. Проте, саме оця гнучкість і вміння пристосовуватися було викликом, адже зміни можуть бути далі і часто неочікувані. Центри мають бути готові до інновацій, навіть якщо треба вийти із зони комфорту. Наприклад, молодіжний центр Bulb, що у Тячеві (Закарпатська область) почав робити події на вулиці із своїм мобільним молодіжним центром, вони почали навчати як робити онлайн-заходи і використовувати елементи ігрофікації, тощо. Під час карантину зменшився показник відвідуваності молоді  молодіжних центрів та, відповідно, зменшився і відсоток підвищення їхнього рівня знань вмінь та навичок (цей показник в розрізі України склав 15,4%*). Звичайно, притік молоді зменшився в рази і для багатьох центрів постало питання про фінансування. Цей виклик буде зберігатися надалі, адже пандемія буде тривати і центри мають бути готовими змінюватися, наприклад, замість тренінгів на 30 осіб робити студію для подкастів для 5 людей чи вести роботу у районах, інших селах на відритому просторі із дотримання елементарних норм безпеки.

Рішення:

Виклик пандемії – це виклик до гнучкості центру. Багато центрів, із якими працювала програма, просто не хотіли шукати варіанти, як можна працювати далі. Ми вважаємо, що центри треба підтримувати не тільки консультуванням і навчанням, але і надавати їм психологічну допомогу, а далі шукати альтернативи рішення. Ми плануємо, в майбутньому зробити публікацію про дієві онлайн-інструменти молодіжної роботи, які можна використовувати для проведення будь-якої молодіжної програми. В іншому, центри треба просто менторити, щоб вони розробляли плани і вміли працювати у кризових умовах, знати законодавство і свої можливості.

*  «Вплив COVID-19 на молодь України», 2020, ПРООН, Соціоінформ, Інститут міста, ГО «Молодвіж»